Коли повернемось ми в Київ

В нiч, як злiта лiтак у вирiй,
Махнувши крилами на ранчо,
Де доїть президент корову,
Пiдсунув пiд цицьки бiде.
Коли повернемось ми в Київ,
Хрещатiк буде в померанчу,
Де на Майданi бiля церкви
Ще революцiя iде.

То ж, коли будуть годувати,
Наб'эм в кiшенi шоколаду,
Оскiльки все, чим там годують,
То i свинi не влiзе в рот.
Коли повернемось ми в Київ,
Ми будем тихими, як Рада,
Коли вырiшують у Радi,
Кому вiддати чий завод.

Що ж, як не прийме нас Бориспiль,
Полетимо через Тернопiль.
Бо як до Львова долетiти,
То там заб'ють як москалiв.
Коли повернемось ми в Київ,
Ми будем майже у Європi,
Нас приймуть до Євросоюзу,
Та тiльки пiсля Сомалi.

Що ж, як не прийме нас Тернопiль,
То ми повернемо до Криму,
Якщо над морем помилково
Нам не пiдiб'ють лiтака.
Коли ми сядемо до Криму,
Татари вiзьмуть нас у прийми,
Але скорiше, що у найми,
То ми не сядемо. Пока.

Що ж, тає топливо у баках,
А Боїнг — ненадiйна марка.
Ну не литiти ж до Донецьку,
Щоб стати ворогом страни.
То нам лишається єдине,
Де можно сiсти — мiсто Харкiв,
Туди, де доси ще не дiлять
Людей на ми та на вони.